Глава 8. Додаткові вимоги до оцінок та розкриття у фінансовій звітності

У разі застосування міжнародних стандартів майже всі активи необхідно тестувати на предмет зменшення їх корисності. Основна мета такої перевірки запобігти завищенню на балансі їх реальної вартості. Загальне правило полягає у відображенні активів у фінансовій звітності за вартістю, що не перевищує суму грошових потоків, які підприємство очікує отримати від них у майбутньому. Міжнародні стандарти містять докладний опис порядку виявлення активів, корисність яких зменшилась, а також правила відображення наслідків знецінення в обліку та звітності.

 

Сутність та регулювання

Для ідентифікації фактів зменшення корисності активів слід керуватися рекомендаціями МСБО (IAS) 36 «Зменшення корисності активів» (таблиця 8.1.1). Основна мета аналізу на предмет зменшення корисності — це дотримання принципу обачності, тобто відображення активів на балансі за вартістю, що не перевищує економічні вигоди, які можуть бути отримані від цих активів. З огляду на це, МСБО 36 передбачає перевірку ймовірності отримання майбутніх економічних вигід від активу, оцінку їх суми і ухвалення рішення щодо того, як відображати актив у фінансовій звітності: за звичайною вартістю чи знеціненою.

Таблиця 8.1.1.

Сфера регулювання МСБО 36

 

Застосовується до НЕ застосовується до
  • основних засобів (в тому числі для яких використовується модель обліку за переоціненою вартістю);
  • нематеріальних активів (в тому числі тих, для яких використовується модель обліку за переоціненою вартістю);
  • інвестиційної нерухомості (в частині інвестиційної нерухомості, яка обліковується за фактичними витратами з вирахуванням накопиченої амортизації та збитків від зменшення корисності);
  • гудвілу;
  • інвестицій в дочірні, асоційовані та спільні підприємства
  • запасів (МСБО 2);
  • контрактних активів та активів, що виникають внаслідок витрат на отримання або виконання контракту (МСФЗ 15);
  • відстрочених податкових активів (МСБО 12);
  • активів, які виникають внаслідок програм виплат працівникам (МСБО 19);
  • фінансових активів, на які поширюється сфера застосування МСФЗ 9;
  • інвестиційної нерухомості, яку оцінюють за справедливою вартістю (МСБО 40);
  • біологічних активів, пов’язаних із сільгоспдіяльністю (МСБО 41) ;
  • відстрочених витрат на придбання і НМА, які виникають у результаті визначених контрактом прав страховика (МСФЗ 4);
  • непоточних активів (або ліквідаційних груп), класифікованих як такі, що утримуються для продажу (МСФЗ 5).

Ключове правило є таким: якщо сума очікуваного відшкодування (очікуване надходження економічних вигід на підприємство) є меншою за балансову вартість активу, то актив є таким, корисність якого зменшилася, а отже, виникає збиток від зменшення корисності.

Оскільки економічні вигоди від довгострокових активів можуть бути отримані або завдяки використанню конкретного активу, або завдяки його продажу, то суму очікуваного відшкодування визначають шляхом порівняння вартості при використанні та справедливої вартості за вирахуванням витрат на вибуття (схема 8.1.1).

Схема 8.1.1. Визначення суми очікуваного відшкодування активу

Тестування активу на предмет зменшення корисності

На кожну звітну дату всі активи оцінюються на предмет наявності ознак зменшення їх корисності (табл. 8.1.2).