Звіт про управління Історичні та законодавчі передумови складання

Звіт про управління
Історичні та законодавчі передумови складання

№03-04, Січень 2019 – БУХГАЛТЕР & ЗАКОН

Чинною редакцією Закону про бухоблік передбачено складання звіту про управління. Він повинен містити фінансову та нефінансову інформацію, яка характеризує стан і перспективи розвитку підприємства та розкривати основні ризики і невизначеності його діяльності. Його зобов’язані подавати разом з фінансовою та консолідованою фінансовою звітністю лише великі підприємства, у тому числі суб’єкти, що становлять суспільний інтерес, а середні підприємства мають право подавати його у скороченому вигляді (без нефінансової інформації). У нашій публікації розглядається історична та нормативна основа, а також мета і строки складання нового звіту українськими компаніями та холдингами.

Законодавча колізія
Необхідність впровадження звіту про управління викликана процесами імплементації законодавства Європейського Союзу з бухгалтерського обліку, зокрема Директиви 34/ЄС та МСФЗ в національну нормативну базу. Однак, слід наголосити на термінологічній неузгодженості між різними нормативними актами України. Так, Закон про бухоблік передбачає складання звіту про управління, а Закон про цінні папери вимагає складати звіт керівництва як складову частину річної та проміжної інформації про емітента. За суттю мова йде про один і той же звіт, який повинен відображати думку керівництва на стан і розвиток підприємства, але неузгодженість у термінах необхідно усунути якнайшвидше.

Історичні передумови звітування та міжнародне регулювання

Фінансова звітність як інструмент публічного контролю за діяльністю бізнесу виникла на початку 19 століття. Пізніше загальний рух за більшу прозорість у корпоративному управлінні спричинили складання звіту керівництва – описового документу, підготовленого радою директорів, у якому наводиться додаткова фінансова інформація, яка не регулюється стандартами обліку і звітності, та різна нефінансова інформація, пов’язана з корпоративною соціальною відповідальністю. Звіт керівництва надає можливість управлінському персоналу переглянути досягнуті результати діяльності та пояснити, чому вони відрізняються від запланованих, а також надає інвесторам інформацію про те, як зовнішні і внутрішні фактори можуть вплинути на результати діяльності суб’єкта господарювання і чи прийняті керівництвом заходи сприяли досягненню поставлених цілей.
Тисячі підприємств по всьому світу готують та оприлюднюють власні річні звіти, частиною яких є Звіт керівництва. Проте в різних країнах він може мати інші назви. Так, у Канаді та США цей документ носить назву Management Discussion and Analysis (MD&A), що українською можна перекласти як «Звіт керівництва та аналіз», у Великій Британії до 2006 року він називався Operational and Financial Review (OFR) – «Оцінка діяльності та фінансовий огляд», з 2006 року у зв’язку з прийняттям Закону про компанії – Director’s Report – Звіт директорів, у Німеччині – Management Report – Звіт керівництва.
Доречно зазначити, що у п. 13 МСБО 1 «Подання фінансової звітності» вказується, що багато підприємств подають, окрім фінансових звітів, фінансовий огляд, складений управлінським персоналом. У ньому наводиться опис і пояснення основних характеристик фінансових результатів діяльності та фінансового стану суб’єкта господарювання, а також основні невизначеності, які пов’язані з ним.
З метою узагальнення діючої практики складання такого фінансового огляду у грудні 2010 року Рада з МСФЗ ухвалила Положення «Коментарі керівництва». Воно не відноситься до МСФЗ і має лише рекомендаційний характер щодо підготовки Звіту керівництва для компаній, що звітують за МСФЗ.
Вимога наведення у річному звіті компанії достовірного аналізу розвитку діяльності суб’єкта господарювання та його поточного стану містилася у ст. 46 Четвертої Директиви Ради ЄС. Відповідно до цієї Директиви у звіті також необхідно було наводити інформацію про важливі події, які відбулися після звітного року, вірогідні перспективи подальшого розвитку товариств, діяльність у сфері досліджень та розвитку, інформацію про викуп власних акцій. Ці вимоги стали основою для формування Звіту керівництва згідно з Директивою 34/ЄС, прийняття якої скасувало Четверту Директиву Ради ЄС. Проте відповідно до сучасних тенденцій ведення бізнесу і звітування, а також запитів спільноти у Звіті керівництва згідно з розділом 5 Директиви 34/ЄС необхідно викладати також основні ризики і невизначеності діяльності підприємств, інформацію з питань довкілля, персоналу та корпоративного управління.
Таким чином, світова практика наведення у річному звіті компанії паралельно із фінансовими звітами описової інформації має майже півстолітню історію і є традицією фінансового звітування.
Посилення інтересу до інформації про довкілля, персонал та корпоративне управління має свою історію. У 80-х роках минулого століття у США та Великій Британії громадськість почала активно цікавитись соціальними та екологічними аспектами діяльності компаній, поступово поширивши нові правила на лістингові та інші публічні компанії. В результаті цих ініціатив було розроблено низку систем стандартів щодо підготовки нефінансової звітності соціально-екологічного характеру (таблиця 1).

Таблиця 1
Визнані стандарти складання нефінансової звітності
Назва Рік прийняття
Керівні принципи ОЕСР для багатонаціональних підприємств (Organization for Economic Cooperation and Development (OECD) Guidelines for Multinational Enterprises) 1976
Система екологічного менеджменту та аудиту (Eco-Management and Audit Scheme (EMAS)) 1993
Керівництво щодо звітності у сфері сталого розвитку (Global Reporting Initiative (GRI)) 1997
Глобальний договір ООН ((UN) Global Compact) 1999
Стандарт ISO 26000 «Керівництво із соціальної відповідальності» (International Organization for Standardization’s ISO 26000) 2010
Керівні принципи підприємницької діяльності в аспекті прав людини (Guiding Principles on Business and Human Rights) 2011

У 2009 році з ініціативи Принца Уельського у присутності інвесторів, представників ООН, керівних органів Міжнародної федерації бухгалтерів (IFAC), Ініціативи зі сталого розвитку (GRI) та інших організацій було створено Міжнародний комітет з інтегрованої звітності (IIRC). Мета нового органу полягала у створенні глобальних стандартів Інтегрованої звітності. Нові стандарти було опубліковано в грудні 2013 року. А нова – інтегрована звітність – як альтернативний формат діючої бізнес-звітності повинна об’єднати фінансову звітність та звітність щодо сталого розвитку (інформацію про екологічні, соціальні, етичні аспекти діяльності підприємства) у єдине взаємопов’язане інформаційне поле.
Враховуючи зростаючу соціальну спрямованість обліку і звітності Радою Європейського Парламенту у 2014 році було прийнято Директиву 95/ЄС, яка вносить зміни до Директиви 34/ЄС та окреслює коло питань до розкриття у Звіті керівництва, серед яких і вимоги до розкриття інформації про заходи щодо захисту прав робітників і боротьби з корупцією та хабарництвом.

Мета Звіту керівництва (звіту про управління)
Звіт керівництва (звіт про управління), який готуватиме суб’єкт господарювання, повинен містити достовірний огляд його розвитку, діяльності та стану, а також опис основних ризиків і невизначеностей у його роботі.
Звіт про управління є супровідним документом до річних фінансових звітів: балансу (звіту про фінансовий стан), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід), звіту про власний капітал, звіту про рух грошових коштів та приміток до фінансових звітів. Отже, основне призначення Звіту про управління полягає у наступному:
1) забезпечити інформацією інвесторів, позикодавців та інших кредиторів для інтерпретації та оцінювання відповідних фінансових звітів у контексті середовища, в якому працює суб’єкт господарювання. Така інформація висвітлює думку керівництва не лише про позитивні і негативні результати діяльності, а й пояснює їх причину та можливі наслідки;
2) визначити найважливіші проблеми, які стоять перед суб’єктом господарювання, і способи їх вирішення керівництвом суб’єкта господарювання;
3) пояснити основні тенденції та фактори, що можуть вплинути на продуктивність діяльності суб’єкта господарювання, його стан та розвиток, дати оцінку стратегіям, що прийняті суб’єктом господарювання, та оцінити ймовірність того, що ці стратегії матимуть успіх.
Досягнення цієї мети буде означати, що Звіт керівництва (звіт про управління) містить тлумачення змісту суміжних з ним фінансових звітів через надання основним користувачам фінансової та операційної інформації та наведення ключових аналітичних показників, що, вважається, буде корисним при оцінці перспектив майбутніх чистих грошових надходжень та відповідального управління економічними ресурсами суб’єкта господарювання.

Користувачі Звіту керівництва (Звіту про управління)
Оскільки Звіт керівництва є супровідним документом до річних фінансових звітів загального призначення, вочевидь, основними користувачами його інформації є постачальниками ризикового капіталу, тобто дійсні та потенційні інвестори, позикодавці та інші кредитори. Однак, тенденції до побудови соціально орієнтованого обліку і звітності, що відображає ступінь впливу діяльності компанії на оточуюче середовище, а також все більше залучення і контроль громадськості над діяльністю суб’єктів господарювання розширюються діапазон інформації, що відображена у фінансовій звітності. Тому можна припустити, що сфера застосуванні та цільова аудиторія, на які розраховує управлінський персонал, розкриваючи інформацію у Звіті керівництва, можуть бути ширшими.

Коли звітувати?

Звіт про управління містить важливу інформацію про стан та перспективи діяльності підприємства, якої зазвичай не знайдеш у фінансовій звітності. Тим не менше, він є органічним доповненням до річної фінансової звітності, разом з якою він має подаватись та розміщуватись на власній веб-сторінці підприємства або веб-сайті в мережі Інтернет вже за результатами 2018 року. Якщо не буде спеціальних офіційних роз’яснень, термін подання звіту про управління до державних органів — до 1 березня 2019 року. Однак, враховуючи необхідність аудиторської перевірки наведеної у звіті інформації, як це передбачено статтею 14 Закону про аудит, ми сподіваємось що граничні терміни підготовки відповідно до статті 14 Закону про бухоблік будуть наступні:
 до 30 квітня для підприємств, що становлять суспільний інтерес (крім
великих підприємств, які не є емітентами цінних паперів), публічних акціонерних товариств, підприємств що займаються видобутком корисних копалин загальнодержавного значення, а також суб’єкти природних монополій на загальнодержавному ринку.
 до 1 червня – для великих підприємств, які не є емітентами цінних паперів, та середні підприємства.
Щонайменше до зазначених дат офіційного оприлюднення звіти можуть бути уточнені і доповнені.
У разі подання підприємством консолідованої фінансової звітності подається і консолідований звіт про управління. Якщо, крім звіту про управління, необхідно складати консолідований звіт про управління, ці два звіти можуть бути представлені як одне ціле.
Підприємство, яке є дочірнім підприємством, звільняється від обов’язку подавати власний консолідований звіт, якщо таке підприємство та його дочірні підприємства включені у консолідований звіт про управління або в окремий звіт іншого підприємства.

Також на цю тему читайте статті:
“Звіт про управління: загальні рекомендації щодо структури”;
“Звіт про управління: і знову про фінанси”;
“Звіт про управління: ризик-менеджмент, інновації, прогнози”;
“Звіт про управління: екологічні та соціальні аспекти”;
“Звіт про управління: управління бізнесом”.

Сергій Рогозний,
аудитор, консультант з МСФЗ,
член Ради та керівник Комітету з фінансів та бюджету ФПБАУ

Алла Озеран
аудитор, д.е.н., професор кафедри обліку і оподаткування
ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»