Фінансові ризики у МСФЗ-звітності: правила ідентифікації та управління

Фінансові ризики у МСФЗ-звітності:
правила ідентифікації та управління

№ 12 за грудень 2019 – Аудитор України

Фінансові інструменти обґрунтовано вважаються одним з найбільш складних об’єктів МСФЗ-звітності, що потребують вивчення в тому числі і взаємопов’язаних з ними ризиків. Користувачів обов’язково зацікавлять характер та рівень ризиків, що виникають у разі використання підприємствами широкого спектру фінансових інструментів. Незабаром настане період підведення підсумків 2019 року, що для підприємств, головним чином, стосується процесу складання та подання річної фінансової звітності. Важливим та інформаційно насиченим елементом звітності за МСФЗ безперечно є примітки. У свою чергу, неодмінним атрибутом приміток має бути інформація про те, з якими фінансовими ризиками мало справу підприємство та яким чином мінімізувало їх вплив.
Комплексне розуміння фінансових ризиків
Функціонування підприємств у мінливих умовах ринкового середовища неодмінно супроводжується ризиками, що пов’язані з невизначеністю обставин, а також можливим настанням чи ненастанням певних подій. У свою чергу, фінансові ризики пов’язують із ситуаціями, в яких існує ймовірність виникнення фінансових втрат в умовах невизначеності при здійсненні саме фінансової діяльності (менший за очікування рівень доходу, втрата частини капіталу тощо). Серед причин таких втрат – зміна відсоткових ставок, цін, курсів валют. МСФЗ надають важливе значення ідентифікації та розкриттю інформації про фінансові ризики, узагальнюючи основні вимоги у МСФЗ (IFRS) 7 «Фінансові інструменти: розкриття інформації». Зазначений стандарт оперує трьома основними видами ризиків, на які підприємству слід звертати увагу, однак можна виділити і безліч підтипів (схема 1).

Схема 1. Класифікація фінансових ризиків

Для того щоб сформувати у користувачів комплексне уявлення про наведені типи ризиків, підприємству важливо поєднувати кількісне розкриття з поданням широкого спектру якісної інформації в розрізі кожного типу ризику на кінець звітного періоду (схема 2). Лише за таких умов можливою є повноцінна оцінка впливу фінансових ризиків на діяльність підприємства. Зазначимо, що МСФЗ (IFRS) 7 дозволяє надавати таку інформацію або безпосередньо у фінансовій звітності, або використовувати перехресні посилання на окремі коментарі управлінського персоналу чи навіть на окремий звіт з оцінки ризиків.

Схема 2. Комплексна інформація про фінансові ризики

Зазначимо, що в контексті опису кількісної інформації про фінансові ризики слід звертати увагу на зазначену на схемі 2 концентрацію ризику. Виникнення такої ситуації (часто її ідентифікують навіть як окремий вид ризику – ризик концентрації) пов’язане з існуванням у підприємства фінансових інструментів, що мають подібні характеристики і зазнають ідентичного впливу від змін зовнішніх факторів. Найбільш типовим прикладом для вітчизняних підприємств є концентрація дебіторської заборгованості в одного контрагента або в одному географічному регіоні, що спричиняє певні ризики у разі потенційних проблем такого контрагента з платоспроможністю (приклад 1). Підприємству слід описати наявні концентрації і спосіб їх ідентифікації, а також розкрити величину рівня ризику в контексті тих фінансових інструментів, яким властива зазначена концентрація.
Приклад 1
Публічне акціонерне товариство «Центренерго»
Примітки до фінансової звітності
за рік, який закінчився 31 грудня 2018 р.

28. Цілі та політика управління фінансовими ризиками

Ризик концентрації
Для Товариства властивий ризик концентрації щодо торгової дебіторської заборгованості за електроенергію, оскільки 93 % від усієї торгової та іншої дебіторської заборгованості станом на 31 грудня 2018 року (2017 р. – 97 %) становила торгова дебіторська заборгованість від одного покупця.
Ризик концентрації є досить високим у зв’язку з реалізацією всієї електроенергії Державному підприємству «Енергоринок». 99 % від усього чистого доходу від реалізації становив дохід від реалізації Державному підприємству «Енергоринок» (2017 р. – 99%).
Джерело: http://www.centrenergo.com/files/Finzvit2018.pdf

Ключове завдання підприємства при виникненні ризиків — їх мінімізація. Досягається це шляхом діагностики, під час якої ризики ідентифікуються, та подальшої розробки заходів з управління ними. Зазначимо також, що проблема існування фінансових ризиків актуальна для всіх підприємств. Проте особливу увагу процесу управління ними треба приділяти у кредитних та фінансових установах (комерційні банки, страхові компанії, пенсійні фонди).
Щодо розкриття інформації, то підставою для ідентифікація ризиків є визначення тих фінансових інструментів, яких стосуються потенційні ризики (приклад 2).
Приклад 2
Приватне акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь»
Примітки до консолідованої фінансової звітності
за рік, який закінчився 31 грудня 2018 р.

33. Управління фінансовими ризиками

Основними фінансовими інструментами, які використовує Група в процесі звичайної діяльності, є дебіторська та кредиторська заборгованість, кредити банків, депозити та грошові кошти. Основними ризиками, які пов’язані з цими фінансовими інструментами Групи, с валютний ризик, ризик ліквідності, кредитний ризик та процентний ризик. Політика Групи не передбачає використання похідних фінансових інструментів з метою управління фінансовими ризиками, що виникають в результаті діяльності Групи.
Джерело: http://www.dss-ua.com/rus/company/official-info/fin_inf/

Далі слід зосередити увагу безпосередньо на ідентифікації конкретних ризиків.
Кредитний ризик: оцінка та інструменти управління
Кредитний ризик передбачає ймовірність виникнення фінансового збитку в одного підприємства (умовно сторона 1 договору щодо фінансового інструмента) внаслідок того, що інше підприємство (сторона 2) з якихось причин не зможе виконати свої зобов’язання. Фактично, кредитний збиток у вартісному вимірі є різницею між грошовими потоками, передбаченими договором, та грошовими коштами, що реально будуть отримані. Зверніть увагу, що кредитний ризик відрізняється від ризику несвоєчасних розрахунків перед банком.
Джерелом виникнення кредитного ризику є фінансові активи (кошти в банку, цінні папери, дебіторська заборгованість контрагентів, позики, видані іншим суб’єктам тощо).
У контексті аналізу кредитного ризику неможливо оминути і новацію МСФЗ (IFRS) 9 – концепцію очікуваних кредитних збитків, що мають відображати можливі втрати внаслідок володіння фінансовим активом. Під такі збитки підприємству слід формувати резерв.
Зазначимо, що найбільш актуальним резерв під очікувані кредитні збитки є для дебіторської заборгованості за розрахунками з контрагентами. В цілому підприємство має визнавати зазначений резерв за такими обліковими об’єктами:
 фінансові активи, що оцінюються за амортизованою собівартістю;
 фінансові активи, що оцінюються за справедливою вартістю через інші сукупні доходи (ті, що оцінюються через прибутки/збитки, не потребують створення резерву);
 дебіторська заборгованість за орендою;
 дебіторська заборгованість за договірним активом;
 зобов’язання із кредитування;
 договори фінансової гарантії.
Очікувані кредитні збитки за моделлю МСФЗ (IFRS) 9 завжди будуть більшими за нуль. І це є обґрунтованим, оскільки неможливо зробити достовірне припущення, що заборгованість за всіх можливих умов буде повернута в повному обсязі. При виборі способу оцінки очікуваних кредитних збитків підприємство має враховувати:
– суму, що є об’єктивною та зваженою на ймовірність (визначається шляхом оцінки певного діапазону можливих результатів);
– вартість грошей у часі;
– інформацію про минулі події, поточні умови та прогнози щодо економічних умов у майбутньому. Така інформація має бути підтверджена та бути обґрунтовано необхідною. При цьому обов’язковою умовою є одержання інформації з урахуванням принципу витрати–вигоди (без надмірних витрат або зусиль).
Маємо зазначити, що під час аналізу очікуваного рівня кредитних збитків важливо зважати і на будь-які потоки від реалізації застави після завершення строку дії договору.
Зверніть увагу, що підприємство оцінює очікувані кредитні збитки за період, протягом якого воно є вразливим до кредитного ризику, а очікувані кредитні збитки не можуть бути зменшені за рахунок вжиття заходів щодо управління кредитним ризиком.
Станом на кожну звітну дату підприємство має оцінити, чи зазнав кредитний ризик значного зростання з моменту первісного визнання. При простроченні договірних платежів більше ніж на 30 днів приймається спростовне припущення про те, що кредитний ризик за фінансовим активом зазнав значного зростання.
На практиці можливою є ситуація дефолту, ризик якого теж важливо оцінити. При цьому використовується розроблене підприємством з метою внутрішнього управління кредитним ризиком визначення дефолту для відповідного фінансового інструмента, а також, якщо це є доцільним, розглядаються якісні показники (наприклад, фінансові умови). Проте можна застосовувати і спростовне припущення про те, що дефолт настає не пізніше, ніж фінансовий актив стане простроченим на 90 днів, якщо підприємство не має обґрунтовано необхідної та підтверджуваної інформації, що доводить доцільність застосування критерію з більшою тривалістю прострочення.
Найбільш поширені інструменти для управління кредитним ризиком наведено в таблиці 1.

Таблиця 1
Інструменти управління кредитним ризиком
Інструмент Сутність
Знижки Гнучка цінова політика може бути ефективним стимулом у розрахунках з клієнтами та індикатором якості фінансового менеджменту
Факторинг Факторингова компанія видає поручительство за дебіторів до 9% від суми продажів на термін відстрочки платежу, і якщо дебітор не може вчасно здійснити оплату, платить за нього.
В операціях факторингу підприємствам важливо здійснити оцінку того, чи відбувається передача практично всіх ризиків і вигід від володіння фінансовим активом чи ні. Відповідно, робиться оцінка того, чи зберігається контроль над дебіторською заборгованістю. Факторинг, що приводить до припинення визнання фінансового активу, враховується Компанією при визначенні бізнес-моделі відповідно до МСФЗ (IFRS) 9.
Страхування Об’єктом страхування є майнові інтереси страхувальника щодо невиконання (неналежного виконання) договірних зобов’язань боржником страхувальника

Значно ширший перелік інструментів традиційно використовують банки. В їх практиці поширеним є розподіл кредитного ризику на ризик контрагента (погіршення кредитоспроможності клієнта або дефолт) та ризик країни (неможливість виконання зобов’язань клієнтом через політичні та економічні причини). Для прикладу наводимо ключові елементи політики управління кредитним ризиком ПАТ «ПриватБанк» (таблиця 2).
Щодо інформаційного наповнення приміток, то за кожним класом фінансового активу підприємство має розкрити таку інформацію щодо кредитного ризику:
– суму максимального рівня кредитного ризику на кінець звітного періоду (без урахування посилень кредиту);
– опис посилень кредиту (в тому числі застави), утримуваних як забезпечення кредиту, з розкриттям їх фінансового впливу, характеру і балансової вартості, а також політику щодо потенційного продажу неліквідних активів;
– аналіз кредитної якості фінансових активів (за винятком прострочених та знецінених);
– аналіз фінансових активів за строками погашення, які є простроченими;
– аналіз фінансових активів, що є знеціненими (із зазначенням причин знецінення).

Таблиця 2
Етапи та інструменти управління кредитним ризиком ПАТ «ПриватБанк»
Етапи управління потенційною проблемною заборгованістю та проблемною заборгованістю Інструменти управління потенційною проблемною заборгованістю та проблемною заборгованістю
І. Етап Pre-Collection складається з комплексу заходів, спрямованих на виявлення потенційно проблемної та проблемної заборгованості та попереджає вихід клієнта з графіку платежів.
ІІ. Етап Soft Collection складається з комплексу заходів, спрямованих на повернення прострочених платежів із затримкою 1—90 днів, зокрема, шляхом комунікацій із клієнтами дистанційно (телефон, SMS, IVR, листи тощо).
ІІІ. Етап Hard Collection складається з комплексу заходів, спрямованих на повернення прострочених платежів із затримкою 90—180 днів шляхом добровільного врегулювання заборгованості.
IV. Етап Legal Collection. Підготовка процесу юридичного стягнення починається одночасно з етапом Hard Collection. Юридичне стягнення себе складається з комплексу заходів з примусового стягнення заборгованості. шляхом претензійно-позовної роботи 1. Відправлення недзвінкових комунікацій. Формується на щоденній основі згідно з вивантаженням за певними критеріями.
2. Процес SkipTracing призначений для пошуку контактної інформації про клієнтів з додаткових зовнішніх джерел на основі моделі крос-пошуку контактів.
3. Система автоматичного списання коштів Debt Collect.
4. Реструктуризація. Основною метою цього процесу є відновлення платоспроможності позичальника за проблемними кредитами.
5. Списання заборгованості з балансу Банку.
6. Аутсорсинг.
7. Факторинг.
8. Робота із заставним майном

Розкриття інформації про кредитний ризик згідно з вимогами МСФЗ наведено у прикладі 3 на базі звітності ПрАТ «Київстар» за 2018 рік.
Приклад 3
Приватне акціонерне товариство «Київстар»
Примітки до консолідованої фінансової звітності
за рік, який закінчився 31 грудня 2018 р.

30. Фінансові інструменти та управління ризиками

Кредитний ризик – це ризик того, що контрагент не виконає своїх зобов’язань за фінансовими інструментами або за контрактом, що може призвести до фінансових збитків. Групі властивий кредитний ризик від операційної діяльності (насамперед, за торговельною дебіторською заборгованістю) і від фінансової діяльності, включаючи депозити в банках і фінансових установах, операції з іноземною валютою та інші фінансові інструменти.
Фінансові інструменти, які потенційно можуть призвести до істотної концентрації кредитного ризику Групи, складаються в основному із коштів у банку, короткострокових депозитів, а також торгової та іншої дебіторської заборгованості.
Максимальний кредитний ризик для Групи станом на 31 грудня складався з наступного:
2018 р. 2017 р.
Грошові кошти та їхні еквіваленти (крім грошових коштів в касі) 5 360 713 5 429 918
Торгова та інша дебіторська заборгованість 896 800 1 273 943
Інші оборотні активи 217 410 390
Поточні фінансові інвестиції – 1 679 402
Разом 6 257 730 8 793 653

Грошові кошти та депозити Групи розміщуються переважно у великих банках, які розташовані в Україні і мають надійну репутацію. Станом на 31 грудня 2018 року 84% грошових коштів та їхніх еквівалентів знаходилися на рахунках у трьох банках (у 2017 році – 63%). Станом на 31 грудня 2017 року 100% короткострокових депозитів зі строком погашення понад 3 місяці було розміщено у двох банках. Нижче у таблиці подано аналіз грошових коштів та їхніх еквівалентів і короткострокових депозитів зі строком погашення понад 3 місяці за кредитною якістю на основі рейтингів Fitch станом на 31 грудня:
2018 р. 2017 р.
Грошові кошти та їх еквіваленти Короткострокові депозити строком понад 3 місяці Грошові кошти та їх еквіваленти Короткострокові депозити строком понад 3 місяці
– Рейтинг B- 3 583 519 – 3 863 142 1 679 402
– Без рейтингу – інші українські банки 1 777 194 – 1 566 776 –
Разом 5 360 713 – 5 429 918 1 679 402

Група оцінювала очікувані кредитні збитки, пов’язані з грошовими коштами та їх еквівалентами, з урахуванням рейтингу Fitch для банків, які отримали кредитний рейтинг, і суверенного рейтингу України на рівні “B-” станом на 31 грудня 2018 року за оцінкою Fitch – для банків без рейтингу. За результатами цієї оцінки Група дійшла висновку, що визначений збиток від зменшення корисності є несуттєвим.
Дебіторська заборгованість представлена за вирахуванням резервів. Група не вимагає застави для торгової дебіторської заборгованості. Станом на 31 грудня 2018 року частина торгової дебіторської заборгованості представлена заборгованістю компаній під спільним контролем у розмірі 23,7% (у 2017 році – 9,6%) та заборгованістю інших пов’язаних сторін у розмірі нуль (у 2017 році – 22,2%).
Керівництво має розроблену кредитну політику, і потенційні кредитні ризики постійно відслідковують. Оцінку ризику здійснюють за всіма замовниками, які кредитуються на суму, що перевищує певний ліміт. Кредитний ризик, що виникає за фінансовими операціями, знижується шляхом диверсифікації, вибору контрагентів виключно з високим кредитним рейтингом та шляхом встановлення лімітів сукупного кредитного ризику за кожним контрагентом.
Кредитний ризик Групи відслідковують та аналізують у кожному конкретному випадку, і керівництво Групи вважає, що кредитний ризик адекватно відображений у резервах на покриття збитків від зменшення корисності активів.
Станом на 31 грудня 2017 року аналіз за строками погашення торгової та іншої дебіторської заборгованості та інших оборотних фінансових активів Групи, за вирахуванням зменшення корисності, був наступним:
Не прострочені і не знецінені 2017 р. Разом
До 30 днів 30-60 днів 60-90 днів 90-120 днів Понад 120 днів
2017 рік 875 807 305 658 77 163 14 176 1 069 – 1 273 873

Джерело: https://kyivstar.ua/ru/about/about/partners
Ризик ліквідності: пошук оптимальності
Ризик ліквідності пов’язаний із труднощами у погашенні підприємством фінансових зобов’язань, які потребують передачі грошових коштів чи інших фінансових активів.
Зазначимо, що ліквідність є необхідною і обов’язковою умовою платоспроможності підприємства. При цьому ступінь ліквідності підприємства співвідноситься із періодом часу, протягом якого його активи можуть бути перетворені на грошові кошти: що меншим є період трансформації активів у гроші, то вищим буде ступінь ліквідності, а ризик ліквідності відповідно буде меншим. До того ж важливо, щоб переведення активу в готівку не супроводжувала істотна втрата його вартості. Очевидно, що найбільш ліквідними активами є гроші як у формі монет та паперової готівки, так і у формі банківських депозитів за вимогою.
Зверніть увагу, що при розрахунку ризику ліквідності (на відміну від кредитного ризику) враховують як фінансові активи, так і фінансові зобов’язання.
Зазвичай показники ліквідності розподіляють на 3 рівні:
– абсолютний (співвідношення грошових коштів та їх еквівалентів з поточними зобов’язаннями);
– терміновий (до грошових коштів у чисельнику додається дебіторська заборгованість);
– поточний (співвідношення всіх оборотних активів до поточних зобов’язань).
Зазначимо, що на базі аналізу Звіту про фінансовий стан користувачі мають можливість самостійно зробити висновки про стан ліквідності підприємства. Приміром, аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні статей активу (згруповані за ознакою ліквідності з розташуванням у порядку її зниження) зі статтями пасиву (згруповані за ознакою строковості з розміщенням в порядку збільшення термінів погашення зобов’язань). Для формування висновків щодо ліквідності балансу групи активів і пасивів порівнюють між собою (приклад 4).
Приклад 4
Проведемо базовий аналіз ліквідності з використанням фінансової звітності АТ «Укргазвидобування» за 2018 р.
Щоб проаналізувати ліквідність АТ «Укргазвидобування», згрупуємо активи за рівнем зниження їх ліквідності, а пасиви — за рівнем строковості погашення зобов’язань і порівняємо їх (таблиця 3).

Таблиця 3
Аналіз ліквідності Балансу АТ «Укргазвидобування» у 2018 р.*
Ранжування активів балансу На початок звітного періоду, тис. грн На кінець звітного періоду, тис. грн Ранжування пасивів балансу На початок звітного періоду, тис. грн На кінець звітного періоду, тис. грн Платіжний надлишок (+), нестача (–) Рівень покриття зобов’язань
на поч. зв. періоду, тис. грн на кін. зв. періоду, тис. грн на поч. зв. періоду, % на кін. зв. періоду, %
А1 338579 213272 П1 7565994 12264172 -7227415 -12050900 4,5 1,7
А2 37337475 17365803 П2 1661842 4368966 35675633 12996837 2246,8 397,5
А3 1959245 4539127 П3 14234978 13309672 -12275733 -8770545 13,8 34,1
А4 107201147 118633523 П4 123373632 110808915 -16172485 7824608 86,9 107,1
Баланс 146836446 140751725 Баланс 146836446 140751725 – – – –

*А1 — високоліквідні активи (грошові кошти і поточні фінансові інвестиції);
А2 — швидколіквідні активи (дебіторська заборгованість);
А3 — повільноліквідні активи (запаси, поточні біологічні активи, інші оборотні активи, витрати майбутніх періодів);
А4 — важколіквідні активи (необоротні активи);
П1 — найтерміновіші пасиви (поточна кредиторська заборгованість);
П2 — короткострокові пасиви (короткострокові кредити банків);
П3 — довгострокові пасиви (довгострокові зобов’язання і забезпечення);
П4 — постійні пасиви (зобов’язання перед власниками, формування власного капіталу).

Таблиця 3 свідчить, що баланс АТ «Укргазвидобування» за звітний період не є абсолютно ліквідним, бо не виконуються всі умови абсолютної ліквідності:
31.12.2017 р.: А1 П1; А2  П2; А3  П3; А4  П4.
31.12.2018 р.: А1 П1; А2  П2; А3  П3; А4 \ П4.
Зазначимо, що нестача високоліквідних активів була частково скомпенсована надлишком активів групи А2, рівень покриття яких є високим. Проте така компенсація є лише вартісною, а в реальній платіжній ситуації менш ліквідні активи не завжди зможуть повноцінно замінити більш ліквідні.
Проаналізуємо ще фінансові коефіцієнти ліквідності (таблиця 4).

Таблиця 4
Відносні показники ліквідності та платоспроможності АТ «Укргазвидобування» у 2018 р.
№ з/п Показник На початок звітного періоду На кінець звітного періоду Абсолютне відхилення
(+, –)
1. Найліквідніші активи (А1), тис. грн 338 579 213 272 –125 307
2. Активи, що швидко реалізуються (А2), тис. грн 37 337 475 17 365 803 –19 971 672
3. Активи, що реалізуються повільно (А3), тис. грн 1 959 245 4 539 127 2 579 882
4. Термінові (негайні) пасиви (П1), тис. грн 7 565 994 12 264 172 4 698 178
5. Короткострокові пасиви (П2), тис. грн 1 661 842 4 368 966 2 707 124
6. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (ряд. 1 : (ряд. 4 + ряд. 5)) 0,0367 0,0128 –0,0239
7. Коефіцієнт термінової (критичної) ліквідності
((ряд. 1 + ряд. 2) : (ряд. 4 + ряд. 5)) 4,0829 1,0569 –3,0260
8. Коефіцієнт поточної ліквідності ((ряд. 1 + ряд. 2 + ряд. 3) : (ряд. 4 + ряд. 5)) 4,2952 1,3298 –2,9654

На кінець 2018 р. значення, близького до нормативного, досягає лише показник поточної ліквідності, що свідчить про здатність підприємства вчасно погашати свої короткострокові зобов’язання за допомогою оборотних активів. Показник абсолютної ліквідності є досить низьким. Це свідчить про те, що досить невелика частина поточної заборгованості може бути погашена найближчим часом до моменту складання балансу. Негативною є тенденція до зменшення коефіцієнтів ліквідності.

Підприємство має виважено підходити до управління ризиком ліквідності. Не слід забувати, що з одного боку, низька абсолютна ліквідність може призвести до проблем з поточними виплатами та зашкодити діловій репутації підприємства. З іншого ж, надмірна ліквідність породжує проблему «ліквідність-прибутковість», адже найбільш ліквідні активи не генерують доходів. Основні принципи, які слід брати до уваги у процесі управління ризиком ліквідності, наведено в таблиці 5. Поширеним на практиці засобом управління ліквідністю для підприємств, що входять до однієї групи, є перерозподіл ресурсів та грошових коштів між підприємствами групи для досягнення оптимальних умов фінансування потреб кожного окремого підприємства.
Таблиця 5
Принципи управління ризиком ліквідності
Принцип Сутність
Пріоритет ліквідності При виборі близьких за прибутковістю напрямків інвестування підприємству слід обирати більш ліквідні
Аналіз стану ліквідності Постійний аналіз потреб підприємства в ліквідних засобах є необхідним з метою уникнення як їх надлишку, так і дефіциту
Перевірка готовності Передбачає планування та прогнозування дій у разі виникнення непередбачуваних та кризових ситуацій
Робота з партнерами Гнучкі стосунки з основними клієнтами та постачальниками допомагають у разі потреби терміново мобілізувати необхідні ресурси

Підприємству слід розкрити таку інформацію щодо ризику ліквідності:
– опис прийнятої політики щодо управління;
– строки, що залишилися для погашення похідних і окремо непохідних фінансових зобов’язань.
Зазначимо, що, обираючи інтервали для аналізу зобов’язань, підприємство має послуговуватися принципом суттєвості у розумінні часу потоків грошових коштів. Як рекомендацію МСФЗ (IFRS) 7 наводить такі часові інтервали: < 1 місяця; від 1 до 3 місяців; від 3 місяці до 1 року; від 1 до 5 років.
Розкриття інформації про ризик ліквідності згідно з вимогами МСФЗ наведено у прикладі 5 на базі звітності ПрАТ «Укргідроенерго» за 2018 рік.
Приклад 5
Приватне акціонерне товариство «Укргідроенерго»
Примітки до фінансової звітності
за рік, який закінчився 31 грудня 2018 р.

35. Управління ризиками

Ризик ліквідності
Ризик ліквідності — ризик того, що Товариство не зможе погасити свої зобов’язання в разі їх виникнення. Товариство здійснює ретельний моніторинг та управління своєю позицією ліквідності. Товариство встановило процес детального бюджетування та прогнозу грошових коштів для того, щоб забезпечувати наявність достатніх грошових коштів для виконання своїх платіжних зобов’язань. Підхід керівництва до вирішення проблем ліквідності полягає у тому, щоб покращити свою операційну діяльність, а також залучати кредити та позики із чітко визначеними періодами погашення, які були б вигідними для нього та задовольняли потреби Товариства в оборотному капіталі. При цьому коефіцієнт ліквідності є одною із ковенант, які контролюються міжнародними фінансовими організаціями.

(в тисячах гривень) 31 грудня
2017 р. 31 грудня
2018 р.
Запозичені кошти 4 522 948 4 337 503
Грошові кошти та їх еквіваленти (704 487) (1 065 972)
Поточні фінансові інвестиції (350 000) (749 588)
Чисті запозичені кошти 3 468 461 2 521 943

Власний капітал 20 739 191 23 795 835

Співвідношення чистих запозичених коштів до власного капіталу 16,72 % 10,60 %

Сума запозичень Товариства станом на 31 грудня 2018 року становить:

(в тисячах гривень) Усього За вимогою 1-3 місяці 3 місяці – 1 рік 1 рік –
5 років Більше 5 років

Кредити та позики (4 085 276*) — (276 371) (271 729) (2 270 701) (1 266 475)
Інші позикові кошти (1 265 612**) — (71 698) (204 869) (826 145) (162 900)
Кредиторська заборгованість за основні засоби (534 324) — (449 557) (5 665) (79 102) (0)
Торгова кредиторська заборгованість (156 536) — (156 536) — — —
Інші короткострокові зобов’язання (384 529) — (328 958) (55 571) — —
Усього (6 426 277) — (1 283 120) (537 834) (3 175 948) (1 429 375)

* Сума кредитів та позик складається із суми позик та кредитів, суми відсотків, які необхідно буде сплатити до кінця погашення кредитів та інших платежів, які виникають при обслуговуванні цих кредитів та позик.
**Сума інших позикових коштів складається із суми позики, суми відсотків, які необхідно буде сплатити до кінця погашення позики та інших платежів, які виникають при обслуговуванні цієї позики.
Аналогічна інформація щодо суми зобов’язань Товариства подається і станом на ЗІ грудня 2017 року..
Розрахований за даними фінансової звітності Товариства за 2018 рік коефіцієнт загальної ліквідності становить 1,69.
Джерело: https://uhe.gov.ua/sites/default/files/2019-04/F%D1%96nzv%D1%96t-z%D1%96-zv%D1%96tom-auditora-BDO-za-2018.pdf.
Ринковий ризик: акцент на складові
Серед найбільш поширених типів ринкового ризику МСФЗ (IFRS) 7 виокремлює три види (схема 3).

Схема 3. Класифікація ринкових ризиків

Підприємство може ідентифікувати ці та/або інші типи ринкового ризику як такі, що можуть суттєво вплинути на діяльність. На основі ідентифікації ризиків розробляється стратегія і тактика впливу на них.
Найбільш поширеним на практиці є валютний ризик, який виникає від коливання валютних курсів при експортно-імпортних операціях та валютних запозиченнях. В умовах знецінення національних валют цей ризик стає суттєвим для імпортерів, особливо при довгострокових угодах. Одним з проявів валютного ризику є падіння попиту на імпортний товар через зниження його цінової привабливості.
Щодо управління валютним ризиком, то ідеальним є варіант, коли інвалютні зобов’язання з надлишком перекриваються активами, номінованими у твердій іноземній валюті. Але дуже часто менеджмент свідомо йде на значний валютний ризик, сподіваючись зекономити, скажімо, на відсотках за кредит, собівартості або якості комплектувальних виробів. Як відомо, валютні позики, а надто залучені за кордоном, значно дешевші за гривневі.
Зазначимо, що зміни валютних курсів спричиняють зовнішні, незалежні від підприємства фактори. Через це окреме підприємство не може мати суттєвого впливу на валютно-курсову політику, але обов’язково має проводити оцінку зазначеного ризику та застосовувати превентивні заходи. Фактори, які впливають на ризик, можна поділити на дві групи (схема 4).

Схема 4. Фактори впливу на валютний ризик

У свою чергу ризик зміни відсоткових ставок, головним чином, стосується кредитів та позик, отриманих за плаваючими відсотковими ставками. Щодо таких позик слід регулярно здійснювати моніторинг для мінімізації ризику, а у примітках наводити аналіз чутливості в контексті впливу змін відсоткових ставок на прибуток до оподаткування. Якщо позики залучаються з фіксованими ставками відсотка, то такий ризик для підприємства не є значним.
Підприємству слід розкрити таку інформацію щодо ринкових ризиків:
– детальний аналіз чутливості щодо актуальних для підприємства типів ринкового ризику;
– опис методів та припущень, використаних при такому аналізі, а також зміни в них (за наявності);
– за умови використання підприємством методу Value-at-Risk (з описом взаємозалежності між змінними ризику) необхідно розкрити сутність методу, його основні параметри і припущення, а також обмеження.
На практиці може виникнути ситуація, за якої аналіз чутливості виявиться не репрезентативним для реального ризику. У такому разі підприємство має зазначити це з окресленням причин наведеної ситуації.
Розкриття інформації про ринкові ризики згідно з вимогами МСФЗ наведено у прикладі 6 на базі звітності АТ «Укрпошта» за 2017 рік.
Приклад 6
Акціонерне товариство «Укрпошта»
Примітки до фінансової звітності
за рік, який закінчився 31 грудня 2017 р.

29. Управління фінансовими ризиками
Ринковий ризик. Компанія наражається на ринкові ризики. Ринкові ризики пов’язані з відкритими позиціями за (а) іноземними валютами та (б) процентними активами і зобов’язаннями, які великою мірою залежать від загальних та специфічних ринкових змін. Керівництво встановлює ліміти сум ризику, що може бути прийнятий Компанією, та щоденно контролює їх дотримання. Проте застосування такого підходу не запобігає виникненню збитків за межами цих лімітів у випадку більш суттєвих ринкових змін.
Показана далі чутливість до ринкових ризиків ґрунтується на зміні одного фактору при незмінності решти факторів. На практиці таке трапляється дуже рідко, і зміни деяких факторів можуть бути взаємопов’язані, наприклад, зміни процентних ставок та зміни курсів обміну.
Валютний ризик. Компанія здійснює свою діяльність переважно в Україні, тому її рівень валютного ризику пов’язаний в основному із позиковими коштами, грошовими коштами та депозитами, деномінованими у доларах США або євро, а також дебіторською та кредиторською заборгованістю, деномінованою в СПЗ. Посилення невизначеності в Україні призвело до волатильності валютного ринку та спричинило різке падіння курсу гривні по відношенню до основних іноземних валют.
У поданій нижче таблиці наведено концентрацію валютного ризику Компанії станом на кінець звітних періодів стосовно до долара США та СПЗ:
31 грудня
2017 р. 31 грудня
2018 р.
Монетарні фінансові активи 1 050 547 1 053 655
Монетарні фінансові зобов’язання (610 916) (460 457)
Чиста балансова позиція 439 631 593 198
Зміцнення або послаблення СПЗ та долара США на 20 % стосовно гривні призвело б до збільшення або зменшення чистого фінансового результату Компанії на 72 099 тисяч гривень, відповідно на 31 грудня 2016 року — на 97 285 тисяч гривень.
Обґрунтовано можливі зміни курсів обміну інших валют не мали б суттєвого впливу на фінансові результати Компанії.
Ризик процентної ставки. Процентний ризик Компанії виникає у зв’язку з її банківськими позиковими коштами. Компанія не наражається на ризик грошових потоків процентної ставки, оскільки вона не має позикових коштів зі змінною процентною ставкою. Позикові кошти, залучені під фіксовану ставку, наражають Компанію на ризик справедливої вартості процентної ставки. Компанія не здійснює активного управління своїм процентним ризиком, оскільки він вважається незначним.
Інформацію про строки погашення та ефективні процентні ставки позикових коштів наведено у Примітці 15. Процентна ставка за інструментами з плаваючою ставкою переглядається при настанні строку погашення.
Обґрунтовано можливі зміни ринкових процентних ставок не мали б суттєвого впливу на фінансові результати Компанії.
Ціновий ризик. Компанія не наражається на ціновий ризик, який мав би вплив на її фінансову звітність, оскільки вона не має значних інвестицій у цінні папери та фінансові інструменти, які могли б зазнавати впливу цього ризику.
Джерело: https://ukrposhta.ua/wp-content/uploads/2019/04/Ukrposhta-2017_FS-and-audit-report-signed_ukr.pdf

Як свідчить практика, більшість фінансових ризиків у діяльності вітчизняних підприємств пов’язані з існуванням фактору непередбачуваності та часткової неефективності фінансового ринку України. І саме на їх оцінку та аналіз має бути орієнтована загальна програма управління ризиками з метою зменшення потенційного негативного впливу на фінансовий стан підприємства. Основою управління ж у більшості випадків залишається встановлення певних лімітів ризиків та контроль над їх дотриманням. Політика і процедури управління ризиками мають переглядатися на регулярній основі, а актуальна інформація по ним – бути поданою у Примітках. Звичайно, запобігти абсолютно всіх ризиків неможливо, але завжди можна зменшити їх негативний вплив.

Сергій РОГОЗНИЙ,
аудитор, DipIFR, IFA
Член Ради Федерації професійних бухгалтерів та аудиторів України (ФПБАУ), Керівник комітету ФПБАУ з фінансів та бюджету

Олена ДЯДЮН,
Бухгалтер, IPFM, аспірантка , асоційований член ФПБАУ